September 11th, 2012

это мой дедушка в г.Бердичеве в 1937

Лохам за Церкву

Всё-таки Дмитрий Корчинский, безотносительно политики, содержания, личности и т.п., это человек, с лучшим на рубеже XX-XXI веков письменным украинским языком. Я его публицистику и прозу на украинском читаю почти как поэзию - форма практически всегда великолепна, содержание не всегда, но это уже частности. Не все тут способны прочесть этот текст, но тем не менее...


Коли Янукович вкотре полетів на Афон, я подумав, що у Церкви є дві категорії ворогів – ті, хто до неї ходять та ті, хто її обходять. І ті й ті не мають за неї жодного уявлення. Я теж не маю, проте, є декілька особливостей церкви і віри, які варто пам'ятати, перш ніж іти до сповіді чи пиляти Хреста.
Collapse )
2. Церкви переповнені обрядовірцями, тими, для кого обряд і церковна формальність заступають живу віру, для кого літургія є магічною дією, язичницькою містерією.

Ще більше є тих, кого обрядовість дратує. Вони кажуть, що сповідання віри – інтимна справа, яка не потребує формальності, подібно до відправлення тілесних потреб. Гадаю, саме там – в інтимній тиші нужника – у них і відбувається контакт з їхнім «богом» - духом каналізації.

Якщо продовжити смердючу метафору, то слід зауважити на тому, що іспражняються усі однаково, але їдять відмінно.
Collapse )
У Бога нема «історії». У Церкви також. Є історія церковних соборів, послідовність римських пап, житія святих, проте, сама церква має лише буття, є метою самої себе, не змінюється в своїй суті, хоча змінює світ.

Подібно до того гори не мають історії, вони мають геологію. Карпати нічого не роблять. Вони просто є на нашому західному кордоні і це визначає історію України. Якби вони були на нашому східному кордоні, наша історія була б іншою.

Штірнер казав, що мета революції – утворення нових суспільних установ. Мета повстання – піднятися над установами. Так ось – Церква – це повстання.

Коли Бог хоче здійснити велику історичну дію, він в якості інструменту використовує народ, а не церкву. Народ ді-є, а церква є.
Collapse )
6. Церкві багато, і часом справедливо, закидають. З цих закидів роблять некоректний висновок, що треба боротися не з негараздами, але з церквою.

Це облуда, бо рівно те саме є можливим закинути будь-чому. Скажімо, Україна має не найкращий клімат, дурнуватих виборців, президента, який нічим не кращий за Патріарха Московського, міністрів, не менш злодійкуватих, аніж єпископи, сексуальну орієнтацію депутатів, зорієнтовану в той самий бік, що й у багатьох «ченців». Чи означає це, що ми маємо поборювати Україну, а не президента, міністрів та депутатів?

Погляньте на власне життя, скільки в ньому брехні, облуди, боягузтва, лінощів і гріха. Чи означає це, що варто покінчити з життям, а не з гріхом?

Церква захаращена – це означає, що її треба вимести від сміття ерпецизму, павутиння гуманізму, бруду толерантності, а не підпалювати. Бо з нею згорять і наші душі.